Мощення плиткою

Сучасні технології пропонують нові матеріали для мощення пішохідних доріжок. На вітчизняному ринку, наприклад, представлено декілька видів тротуарної плитки, яка відрізняється технологією виготовлення, міцністю і довговічністю. Продукція останніх років істотно переважає ту продукцію, яка випускалася раніше, за якістю зовнішнього вигляду і за структурою матеріалу. Одна з проблем бетонного покриття – це їх відносна недовговічність. Відомо, що бетон складається із в’яжучого (цемент) і наповнювача (бутовий камінь, щебінь, пісок та ін.). При цьому надійніші ті марки бетону, у яких для виготовлення використовують наповнювачі дрібних фракцій і цементи вищих марок (500-700). В таких бетонах менше пор, як наслідок, в них менше водопоглинання і більша стійкість до замороження/розмороження.

Одна з суттєвих причин нестійкості цього будівельного матеріалу – здатність води утворювати раковини при “зв'язуванні” бетону. Використання тонких фракцій цементу і спеціальних наповнювачів, запобігання випаровуванню води з бетону, що достигає, або примусове звільнення від води при формуванні дають можливість отримати щільнішу і міцнішу структуру. Щоб загальмувати появу раковин, бетони, які дозрівають, покривають водонепроникними матеріалами. Тоді раковини поступово заповнюються гідратованим цементом.

При виготовленні тротуарної плитки використовують різноманітні безарматурні технології, які забезпечують видалення води з матеріалу. Перш за все це безперервна вібрація, пресування із тиском у декілька атмосфер та інші. В залежності від технології виготовлення плитки її поділяють на вібропресовану і вібролиту.

Вібропресовану плитку виготовляють на цілому ряді вітчизняних заводів переважно за іноземними технологіями та на іноземних технологічних лініях. Ланцюжок операцій повинен включати вібрацію, пресування і витримку в паровій термокамері (48 годин). На жаль, далеко не всі виробники вібропресованої плитки дотримуються повної технології її виготовлення.

Вібропресована плитка випускається у декількох кольорах, від найдешевшої – сірої до найдорожчої — зеленої. Різною може бути й товщина плитки (50-80 мм), що теж відбивається на ціні. Значно багатше спектр форм. Це й прямокутні вироби (“бруківка”, “цегла”, “універсал”), і квадратна плитка із різноманітними рельєфними малюнками, і фігурні плитки (“хвиля”, “гантелька”, “соти” та інші). Вирізи та частини декількох фігурних плиток, що мають виступ, підходять одне до одного, як ключ до колодки, що, з одного боку, створює декоративний ефект, а з другого – втримує доріжку від розповзання, оскільки плитки зчіпляються одна з одною. Число плиток для мощення в 1 м. кв. залежить від їх форм, але, переважно, їх кількість коливається від 11 до 50 шт.

Вібропресована плитка потребує обов’язкової бордюрної окантовки, правильного вкладання на піщану подушку і захисту від водяних струменів, що падають з водостоків. Посередньо переносять вібропресовані плитки зиму і механічні ушкодження (удар).

Вібролита плитка міцніша, але й дорожча. Метод вібролиття дозволяє знизити кількість раковин у бетоні до мінімума. Процес виготовлення виключає пресування і термічну обробку, внаслідок чого плитка “дозріває” цілий місяць. Є відмінності й у складі суміші: замість піску і дрібного щебеню вона містить гранітну крихту і пластифікатори. Вібролита плитка на відміну від вібропресованої має гладку глянцеву поверхню, а міцність доріжки, яка викладена такою плиткою, значно вища. Таким чином вібролиту плитку доцільно виготовляти товщиною від 25 до 60 мм. Міцність вібропресованої плитки товщиною 80 мм ідентична міцності  вібролитої плитки товщиною 60 мм. Однак, попри високу міцність вібролитої плитки, для подовження строку її служби потрібно дотримуватися технології мощення. Слід уникати мощення, за яким вода могла б застоюватися між плитками, – в цьому випадку сезонне заморожування/розморожування виявиться шкідливим для покриття. Запобігти накопиченню води можна, якщо для подушки використовувати дренажні прошарки з щебеню, або ретельно зацементувати простори між плиткою та створити ухил усього покриття. В будь-якому випадку доцільно вкладати плитку таким чином, щоб від центру до краю утворювався ухил, а між краєм і бордюром залишалося місце для водостоків. Правильно вкладена плитка прослужить довго.